Зимові свята у країнах Європи

В Італії

Святковий період в Римі розпочинається підготовкою до католицького Різдва і закінчується Водохрещем, яке католики святкують 6 січня. Напередодні святкування Нового року італійські діти пишуть класичні листи із побажаннями, зверненними до Баббо Натале (італійського Діда Мороза). Баббо Натале приносить подарунки в різдвяну ніч і залишає їх під ялинкою. Але подарунки отримують тільки ті діти, які були слухняними весь рік і написали лист Баббо Натале. 

В Італії Новий рік зветься Cabodano (голова року), також він відомий як вечеря святого Сильвестра. За святковий новорічний стіл сідають в Італії ввечері, близько 21:00. Триває вечеря Святого Сильвестра до півночі. Щоб прийдешній рік був вдалим, на стіл слід поставити 13 страв. Зазвичай готують ті ж страви, що й на Різдво. У кожній області Італії є своє повір`я щодо того, які продукти на святковому столі принесуть вдачу: десь це ікра, десь - нут (турецький горіх).  До речі, в Італії в новорічну ніч п`ють не шампанське, а італійське ігристе віно - спуманте. Усім добре відомий звичай італійців розпочинати новий рік, звільнившись від усього старого. Тому й вилітають з вікон праски, стільці та різний мотлох, адже згідно з прикметами, місце, що звільнилося, неодмінно займуть нові речі. Не новорічному столі в італійців обов`язковими є горіхи, сочевиця і виноград, що символізують довголіття, здоров`я та благополуччя. Для італійців також важливм є те те, кого вони першим зустрінуть у Новому році. Якщо першим зустрінеться чернець або священик, то це дуже погано. Небажано також побачити маленьку дитину, а ось горбатого діда – це на щастя. В ніч з 6 на 7 січня  (Хрещення) за народним повір`ям на чарівній мітлі прилітає добра Фея Бефана. Вона маленьким золотим ключиком відмикає замки на дверях осель. І, увійшовши  до дитячої кімнати, наповнює подарунками панчохи, що саме з цією метою підвішені до каміна. Тому, хто погано навчався  або пустував, Бефана залишає купу золи або вугіллячко.

Три веселі королі. Трьох королів святкують бучно і гучно - особливо в південних краях. Все має відбутися за чином спочатку - меса у храмі божому ввечері 5 січня, наступного дня - розваги, а між ними - сімейна опівнічна вечеря біля каміну.

У Великобританії 

Шотландія

     У Шотландії свято нового року називають Хогмані. На вулицях свято зустрічають шотландською піснею на слова Роберта Бернса. Головний символ свята - вогонь. За звичаєм, у новорічну ніч підпалюють бочки з дьогтем і котять їх вулицями, спалюючи таким чином Старий рік і запрошуючи Новий. Шотландці вважають, що від того, хто першим завітає до їхнього будинку на Новий рік, залежить невдача або удача в сім`ї на весь наступний рік. Найбільшу удачу, на їхню думку, приносить темноволосий здоровий чоловічок, який заносить у будинок подарунки. Ця традиція називається "прикмета першої ночі". На святковому столі – переважно традиційні страви: на сніданок – вівсяні коржи, пудинг, особливий сорт сиру – кеббен; на обід – гусак або біфштекс, пиріг або яблука, запечені в тісті.

                        Англія       За традицією в Англії на Новий рік відбуваються вуличні дитячі виставки за сюжетами англійських казок. Лорд Безладдя веде за собою казкових героїв: Хоббі Хорса, Березневого зайця, Панча та ін. Перед сном діти ставлять на стіл тарілку для подарунків, сподіваючись, що їх принесе Санта Клаус, а у взуття кладуть сіно – частування для віслюка, на якому він приїде. Упродовж новорічної ночі вуличні торговці продають іграшки, свищики, пискавки, маски, повітряні кульки. Про настання Нового року сповіщають дзвони. Щоправда, дзвонити починають  ще до півночі але дзвін цей доволі тихий, тому що дзвони накривають ковдрами. Але рівно о дванадцятій годині ночі дзвони "роздягають", і вони починають гучно видзвонювати на честь Нового року. У ці хвилини закохані повинні поцілуватися під гілкою омели (омела вважається магічним деревом),  щоб не розлучатися наступного року. Існує версія, що саме в Англії наприкінці XYIII ст. з’явилася перша новорічна листівка і виник звичай обмінюватися вітальними листівками. Першу таку листівку було надруковано на початку 40-х рр. XYIII ст. у Лондоні. На Британських островах поширений звичай "впускати Новий рік". Коли годинник починає бити північ, відчиняють задні двері будинку для того, щоб випустити Старий рік, а з останнім ударом годинника розчиняють навстіж двері, впускаючи Новий рік.

Болгарія

      31 грудня ввечері наймолодший член сім’ї стає біля прикрашеної ялинки і починає співати новорічні і різдвяні колядки, а дорослі дякують йому за це. І, звісно ж, дарують подарунки. Святковий стіл має бути багатим: на ньому повинно бути не менше ніж 12 страв, причому серед них немає жодної м’ясної – це грибний суп або борщ, риба, ячмінна каша із чорносливом, галушки з маслом та ін., а на солодке – шоколадний торт. У середину стола ставлять обрядові короваї, прикрашені зображеннями виноградних лоз і вуликів, ниви й саду. У коровай обов’язково кладуть монетку (той, що натрапить на неї буде щасливим і успішним упродовж року). Особливе місце посідає листковий пиріг – баниця (традиційний борошняний виріб болгарської кухні) із запеченими всередині кизиловими гілочками, кожна з яких символізує дім і домашню живність, здоров`я та успіх у навчанні. Перед вечерею найстарший член сім’ї обкурює кмином стіл, читає молитву й розламує коровай. Болгари вважають час перед настанням Нового року найтаємничішими, тому їхні традиції всіляко сприяють створенню атмосфери загадковості. Опівночі коли за святковим столом збираються родичі і гості, на три хвилини вимикається світло. Усе навколо поринає у таємничу тишу – хвилини новорічних поцілунків або можливість загадати найзаповітніше бажання. Цю таємницю зберігатиме темрява. Після настання півночі молодь і підлітки обходять будинки з кизиловими гілками у руках. Вони хльоскають ними господарів по спині, бажаючи доброго здоров’я, щастя та довголіття.

Нідерланди

  До цієї країни Синтерклаас (Святий Миколай) дістається морем на кораблі з Іспанії. Синтерклаас з'являється на публіці в кінці листопада - припливає по каналу на човні з паровим двигуном, наповненим подарунками. Сінтерклауса сопроводжує помічник, якого звуть Пітер, або Піт. Поява Сінтерклааса відбувається кожного разу в різних містах, так що жодне місто не обділено його увагою.

  Для дітей це означає, що вони можуть поставити своє взуття поряд з димоходом або задніми дверима. Вночі Синтерклаас облітає будинок на своєму білому коні Амеріго і кладе ласощі і маленькі подарунки в дитячі черевики. Традиційні солодощі - пряничні чоловічки, печиво, марципан і шоколадні букви.

   Саме свято відзначається 5 грудня, коли подарунки вже вручені. Діти співають пісні Сінтерклааса, роль якого в будинку найчастіше грає один з дорослих членів сім'ї. Очікуючи його, голландські діти ставлять біля каміна або воріт традиційні дерев’яні черевички для подарунків. Синтерклаас полюбляє веселі розіграші й сюрпризи.Більше https://www.segodnya.ua/world/europe/niderlandah-otmetili-priezd-sinterklaasa-yarkie-foto-1361432.html

     1 січня – Новий рік. Це свято голландці звуть Старий-Новий(Oude-Niewe). У великих містах гудуть автомобільні сирени, не припиняється весела канонада з хлопавок і феєрверків.

 те, кого вони першим зустрінуть у Новому році. Якщо першим зустрінеться чернець або священик, то це дуже погано. Небажано також побачити маленьку дитину, а ось горбатого діда – це на щастя.

                                                                                   

Угорщина

    В Угорщині існує цікава новорічна традиція: першої миті з настанням Нового року необхідно свистіти – причому, використовуючи не пальці, а дитячі сопілочки, ріжки, свищики. Уважається, що саме вони відганяють від житла злі сили і притягують радість, благополуччя. Готуючи святкову вечерю, угорці не забувають про магічну силу новорічних страв: квасоля й  горох зберігають силу духу й тіла, яблука – красу й любов, горіхі здатні захистити від лиха, часник – від хвороб, а мед – підсолодити життя.

Фінляндія

     Тут, на батьківщині Діда Мороза, головним зимовим святом уважається Різдво, яке відзначається 25 грудня. Саме різдвяної ночі, подолавши важкий шлях із Лапландії, до фінських осель навідується Йолупуккі (фінський Дід Мороз), залишаючи в кожній із них великий кошик із подарунками для дітлахів. Зустріч Нового року є своєрідним  повторенням Різдва. Уся сім`я знову збирається біля щедрого святкового стола. У новорічну ніч фіни намагаються дізнатися про своє майбутнє, а для цього вони ворожать на воску (наливають розтоплений віск у холодну воду й уважно вдивляються в застиглі воскові плями).

Чехія

Чеський Дід Мороз – це веселий чоловічок у високій баранячій шапці, у волохатій шубі, із коробом за спиною. Він приходить до чеських і словацьких дітей і звуть його Мікулаш. Мікулаш приносить подарунки дітям, які слухалися дорослих, добре поводилися і успішно навчалися впродовж року.
Швеція

   День святої Люсії (швед. Lucia, фін. Lucia-neito) — свято на честь святої Люсії, що відзначається 13 грудня в скандинавських країнах — Швеції, Данії, Норвегії, а також у Фінляндії і на Сицилії. У святкову ніч у будинках не вимикається світло, усі вулиці яскраво освітлені. Напередодні свята діти обирають королеву світла Лючію. ЇЇ вбирають у білу сукню, на голову надягають корону із запаленими свічками. Лючія приносить дітям подарунки і ласощі, свійським тваринам – частування:кішці - вершки,  собаці – цукрову кістку, віслюкові – моркву.Більше про свято http://punkt-eu.blogspot.com/2017/12/blog-post_10.html

Підготовку до Різдва розпочинають за місяць: запалюють першу з чотирьох свічок у спеціальному підсвічнику або вінку, причому згоріти їй дають лише на чверть. За тиждень запалюють дві свічки – ту, що на чверть згоріла, й нову. Так роблять аж до Різдва, коли на святковому столі запалюють останню свічку. Поруч уже стоять традиційні страви: різдвяний окорок, свиняча ковбаса, маринований оселедець, «губброра» – суміш з яєць й анчоусів, картопля, житній хліб із пивним суслом, і «лютефіск» – страва з вимоченої риби. Запивають усе це глінтвейном, грогом або його шведським різновидом – «глеггом».

Увечері один із членів сім’ї знаходить привід відлучитися з хати, і ось у двері стукає дідо Юльтомтен із мішком подарунків.

    У місті Евле під час адвенту встановлюють величезну солом’яну фігуру Різдвяного козла, але до Різдва він зазвичай не доживає – попри всі заходи безпеки його підпалюють місцеві веселуни, перетворивши цю витівку на своєрідний спорт.

 Бельгія

Бельгійців змалечку привчають вірити в існування Святого Миколая, який об`їжджає Бельгію на коні і розкладає подарунки в чоботах, що їх залишили діти на порозі своїх будинків.

Джерело: Мистецтво в школі. - 2009. №12. - С. 2-8.
http://turgenevskayamiss.blogspot.com/2019/12/blog-post_19.html#more
https://feerie.com.ua/ua/node/1354
https://ukrainians.today/novorichni-tradytsiyi-riznyh-kutochkiv-svitu/
https://www.dw.com/uk/%D1%89%D0%BE-

%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BA%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C-%D1%83-%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%96-%D0%B2-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%80%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D0%B0/a-16501607
https://www.intergid.ru/holiday/23/300/